1. |
Ім'я
05:48
|
|||
Ім’я
Сонце гріє зиму.
І падають моря
В білу тінь.
Впав в світло
Промінь ріллі,
Й постав синню віків -
І зацвів сірий спів мрій.
Бачили захід тіні
І повели сонце униз І птах прилетів,
І втопив середсвіт.
І світлом згасив І виринуло з сльози
Проміння днів.
Птах із сірим
Вогнем на крилі згнив.
І бачили сни про далекі світи
Вони – хто сніг потопив.
І в вогні зледеніла земля,
І лив дощ віків
прекрасні краї,
незримі граї.
Й зійшли на ріллі
Незбагненні світи –
І птах возлетів.
І землі зледніли,
Й вогонь льодом зотлів.
За обрій увірвалась земля.
І воззвав поміж світній ирій
До сонця зими
Про криницю зорі.
Птах із сонцем
Їх забув до початку часів.
І у вогні згасають
Сонця зим, літа схими.
Миті часів зникають
І згасають дні в світлі тім.
Біль в крилі
Зродив пломіння прірв.
Зорі гріють зиму.
І знову п’ють моря,
Й озера синіх днів
Сиплють дні.
Давай впадемо в небо,
Де синь затопить серця.
Ми ловитимем хмари, як зело –
Там посадим життя,
Що впаде,
Погнавши назад купу бід.
Ми закриємо небо собою,
Ми створимо щит.
І вночі, коли зійде зоря,
Я назву її твоїм ім’ям.
І ми зірвемо грані
Із озерних мрій сірих.
Сонце за край сідає
І згаса ирій.
Ми посадим нову зірку,
Будем гріти її разом.
І тоді, коли зоря зійде,
Птах злетить із гір
З твоїм ім’ям.
|
||||
2. |
Омерта
03:59
|
|||
Омерта
Тиші безмір
Ночі тінь розбурхав. Сніп
Увірвав лезом стих Садів
Й жовтим цвітом стовпи зрушив. Корінь
З зшитих губ Зшитих вроздбно.
День зірвавсь – Спів
Тиші безмір осіяв. Творінь
Ниток
Вилив щастя гнів.
Корінь очей зірвавсь
І згинув ввись –
Там, де вигрім згасав тьмою намист.
Кольорова тінь
Втішальних співала зорінь.
Диким вогнем гасив
Строкату ніч.
Рвався, кричав, стогнав –
Й зродивсь в зомлінь.
Клаптями зіниць
Благала зірвати безмір тиш –
І увійти
Туди, де запах сніпний
Вкладає в спокій, зшитий
З ниток зіниць.
Ницо літав, бажаючи просить.
Коритись хотів,
Але рвав у ціле снопу мить.
Розпростерлась в співі
Й з’єдналась в розсип втіх.
В руки упав –
І в ніч шалену зніссь.
Та безмір заграв –
У люті сніп коренів розніс.
Й зібрав щастя смут.
Садив яблук білих
Насіння до борозни
Доріг.
Слиной змісив
В танці кості й сніг.
Безчассям ростив світ,
Де з трону істік,
Де поглинувся ним,
Де днями зшите зшивав
З снопу садів корінь.
Де хвалу собі возніс
І повстання де підняв,
Де звеличував себе,
Льодом де себе звергав.
Там піднявсь до землі, В тінь угнивсь,
Там ліси позгинав, Й корінь сплив.
Там нитки попалив, Зламнозшитими зіницями зрив.
Губи дротом зшивав. Яблук піт білих зрізав,
Там, де нею був, Ночі тінь лезом ввірвав –
Де її звабив, В безмір сніп зв’язав.
Де її кохав,
Від любові замерз,
Де відраду вітав.
Злилось у смуті щасть,
У люті коренів
Цвітом борозн
Жовтих доріг.
І світлом сивим
З днями зшитим у сніп –
Зіниць ниток творінь.
|
Streaming and Download help
If you like Крипта, you may also like:
Bandcamp Daily your guide to the world of Bandcamp